Ярош Руслан Миколайович

Матеріал з Галерея пам'яті Херсонського державного університету
Версія від 06:44, 14 травня 2026, створена History admin (обговорення | внесок) (Захистив «Ярош Руслан Миколайович» ([Редагування=Дозволено тільки адміністраторам] (безстроково) [Перейменування=Дозволено тільки адміністраторам] (безстроково)))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ярош Руслан Миколайович.jpg
Ярош Руслан Миколайович

(26.04.1977 - 17.07.2025)

Ярош Руслан народився у селі Інгулець Херсонської області. Все життя прожив у Херсоні. У 1994 році закінчив спеціалізовану СШ I - III ступенів № 27 м. Херсон. Він був творчим і романтичним. Писав вірші, грав у шкільному театрі, цитував улюблений твір "За двома зайцями".

Після закінчення факультету довузівської підготовки ХДПІ у 1995 році Руслан вступив на факультет української філології Херсонського державного педагогічного інституту зі спеціальності “ПМСО.Історія”.

У 1999 році отримав диплом спеціаліста - вчителя історії.

Ярош Р.М. викладав історію у Херсонській державній морській академії, був оперуповноваженим карного розшуку Дніпровського райвідділу міліції м. Херсон та фахівцем з безпеки ПТ "Донкредит".

Руслан добровільно пішов у ЗСУ восени 2022 року. Був водієм у 77 окремій аеромобільній Наддніпрянській бригаді на східному напрямку, позивний «Майор».

Впродовж усього періоду служби Руслан мужньо та самовіддано виконував бойові завдання на найнебезпечніших напрямках фронту, проявляючи високий моральний дух, відповідальність і беззаперечну відданість військовій присязі. Жив за принципом: «Якщо не я, то хто?». Користувався повагою серед побратимів, був вимогливим до себе та завжди приходив на допомогу іншим, навіть ризикуючи власним життям.

Він проходив службу на посаді старшого солдата, працюючи водієм. Вивозив бійців на позиції та забирав їх, а також надавав допомогу пораненим, транспортував 200-тих і 300-тих, рятуючи багатьом хлопцям життя. Його професіоналізм та мужність стали важливими у найскладніших ситуаціях, коли потрібна була швидка реакція та відвага. Руслан був у найгарячіших точках фронту — у Бахмуті та Харкові.

17 липня 2025 року Ярош Руслан Миколайович загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Лозова Харківської області, мужньо боронячи українську землю від ворога. Довгий час його вважали безвісті зниклим. У нього залишилися дві доньки, дружина, сестра. батьки.

Руслану Ярошу було 48 років. Військовий мріяв про перемогу, мир та світле майбутнє для сімʼї і країни. Хотів побачити Ніагарський водоспад і океан.

В Одесі 04 квітня 2026 року провели в останню путь Руслана Яроша.